Qırım Muhtar Şuralar Sotsialistik Cumhuriyeti

	Qırım Muhtar Şuralar Sotsialistik Cumhuriyeti; ; Кърым Автономиялы Совет Социалист Республикасы
	1921—1944
Bayraq	Tuğra
	Milliy şiar: ("Bütün memleketlerniñ proletarları, birleş!")
	Qırım Muhtar Şuralar Sotsialistik Cumhuriyeti haritada
Paytaht	Aqmescit
Resmiy til	Qırımtatar tili; Rus tili
Devlet qurumı	sotsialistik cumhuriyet
Para birlemi	Sovet rublesi

Qırım Muhtar Şuralar Sotsialistik Cumhuriyeti, Qırım MŞSC (rusça Крымская Автономная Советская Социалистическая Республика) 1921 - 1944 senelerinde Şuralar Birligi (RŞFSCniñ terkibinde) içindeki qırımtatarlarnıñ milliy-territorial cumhuriyeti^[1]^[2].

1921 s. ealini cedvelge aluvı kütleviy sahtelev (falsifikatsiy) sebebinden kösterdi ki, Qırımda 50% rus (ruslar, ukrainler, beloruslar), 25% tatar (qırımtatarlar), qalğan — episi başqa halqlar (qaraylar, nemseler, bulğarlar ve ilâhre) yaşadı^[3].

Lüdmila Alekseyeva ve Yuriy Osmanov yazğanına köre, Ekinci Cian cenkinden evel Qırımda 560 000 qırımtatar yaşağan edi^[4]^[5]^[6].

Qırımnıñ etnik haritası, 1930. Küçük Şuralar Entsiklopediyası. Qırımtatarlar yeşil tüsnen kösterilgen.

İhtarDeñiştir

↑ Микоян А. И. Так было. — Москва: Вагриус, 1999. — 612 с. — ISBN 5-264-00032-8.
↑ Закон «О реабилитации репрессированных народов» (1991) // РИА — 26.04.2016: «Из них семь — немцы, карачаевцы, калмыки, ингуши, чеченцы, балкарцы и крымские татары — лишились при этом и своих национальных автономий».
↑ Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 350. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4. || Архівна копія || Menbada alınma: проведений облік нас. п-ова внаслідок численних фальсифікацій дав такі результати за нац. складом: 50 % – росіяни (у цю графу було об'єднано разом росіян, українців і білорусів), 25 % – татари, решта – представники всіх ін. національностей – болгари, вірмени, греки, караїми, кримчаки, німці та ін.
↑ Алексєєва, 1983.
↑ Юрий Османов, Исторические справки
↑ Юрий Османов, «Белая книга национального движения крымских татар»

EbediyatDeñiştir

(rus.)Алексєєва Л. М. История инакомыслия в СССР. Крымскотатарское движение за вовзращение в Крым. — М, 1983.

[Mikoyan-1] Микоян А. И. Так было. — Москва: Вагриус, 1999. — 612 с. — ISBN 5-264-00032-8.

[2] Закон «О реабилитации репрессированных народов» (1991) // РИА — 26.04.2016: «Из них семь — немцы, карачаевцы, калмыки, ингуши, чеченцы, балкарцы и крымские татары — лишились при этом и своих национальных автономий».

[eiu-3] Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 350. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4. || Архівна копія || Menbada alınma: проведений облік нас. п-ова внаслідок численних фальсифікацій дав такі результати за нац. складом: 50 % – росіяни (у цю графу було об'єднано разом росіян, українців і білорусів), 25 % – татари, решта – представники всіх ін. національностей – болгари, вірмени, греки, караїми, кримчаки, німці та ін.

[_<strong_class="error"><span_class="scribunto-error"_id="mw-scribunto-error-0">Script_error:_No_such_module_&quot;Hash&quot;.</span></strong>-4] Алексєєва, 1983.

[5] Юрий Османов, Исторические справки

[6] Юрий Османов, «Белая книга национального движения крымских татар»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]